Дитяча істерика може початися через вимкнений планшет, необхідність піти з майданчика або іншу звичайну заборону. Психологи радять дорослим у такі моменти не сперечатися і не поступатися через крик, а допомогти дитині впоратися з емоціями.
Маленькі діти лише вчаться контролювати свої емоції та імпульси. Особливо важко це дається, коли дитина втомилася, зголодніла, перезбуджена або зіткнулася з відмовою.
Найчастіше сильні емоційні реакції виникають у дошкільному віці. У міру розвитку мовлення та навичок саморегуляції дитині стає простіше пояснювати словами, чого вона хоче і чому незадоволена.
Батькам радять поспостерігати за обставинами, за яких найчастіше починаються істерики. Якщо вони регулярно трапляються перед сном, увечері або коли дитина давно не їла, можна виявити причину та спробувати уникнути частини таких ситуацій.
Коли істерика вже почалася, довгі пояснення зазвичай не допомагають. Замість цього дорослому варто говорити спокійно і коротко: наприклад, сказати дитині, що бачите її злість і залишаєтеся поруч.
Наступний крок — подбати про безпеку. Якщо дитина намагається вдарити себе, іншу людину або схопити небезпечний предмет, таку поведінку потрібно спокійно зупинити.
Після цього можна назвати емоцію та її причину: «Ти злишся, бо хочеш залишитися на майданчику». Це не означає, що дорослий погоджується виконати бажання дитини, але дає їй зрозуміти, що її почули.
Психологи також не радять скасовувати встановлене правило через крик. Якщо після десяти хвилин істерики дитині все-таки дозволити ще одну серію мультфільму, вона може засвоїти, що саме така поведінка допомагає домогтися бажаного.
Краще залишити межу незмінною, одночасно визнавши почуття дитини. Наприклад: «Я знаю, що ти хочеш дивитися далі. Ти можеш злитися, але сьогодні мультфільм закінчився».
П’ятий крок — дати час заспокоїтися. Не потрібно вимагати миттєво припинити плакати чи кричати. Дорослий може залишатися поруч, доки сильна емоційна реакція поступово не мине.
Уже після заспокоєння ситуацію можна коротко обговорити. Дитині варто підказати, як наступного разу висловити незадоволення словами: сказати, що їй сумно, попросити трохи більше часу або пояснити своє бажання.
З обіймами також немає одного правила для всіх дітей. Одним фізичний контакт допомагає заспокоїтися, інших під час істерики він дратує ще більше. Тому краще запропонувати обійми, а не утримувати дитину силоміць.
Зменшити кількість істерик допомагає і профілактика. Регулярні сон та харчування прибирають частину поширених причин, через які дитині стає складніше контролювати емоції.
Корисно також попереджати про майбутню зміну заняття. Замість раптового «час іти» дитині можна за п’ять хвилин сказати, що незабаром доведеться йти додому, а потім нагадати про це ще раз.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь