Коли дитина плаче, кричить або відмовляється слухати, спроби присоромити її чи прочитати нотацію можуть лише посилити напруження. Американська психологиня Емі Кінкейд Тоді радить спочатку показати дитині, що дорослий помічає її переживання, а вже після заспокоєння обговорювати поведінку.
За словами психологині, під час сильного емоційного спалаху дитині складно обмірковувати пояснення дорослих і стримувати імпульсивні реакції. Тому вимоги негайно припинити плакати або довгі розмови про правила поведінки в цей момент можуть не дати бажаного результату.
Особливо непросто батькам, коли істерика починається в магазині, транспорті чи іншому людному місці. До хвилювання за дитину додаються погляди сторонніх людей, роздратування та бажання якомога швидше припинити крик.
Замість різкого «заспокойся» психологиня пропонує сказати: «Я бачу, як сильно ти зараз засмучений». Ці слова дають дитині зрозуміти, що дорослий помітив її стан і готовий підтримати.
Визнати почуття дитини — не означає погодитися з будь-якою її вимогою. Наприклад, якщо батьки відмовилися купувати іграшку, їхнє рішення може залишатися незмінним, навіть коли дитина через це плаче.
Після того як дорослий назвав почуття дитини, важливо спокійно позначити межі. Психологиня радить дати зрозуміти, що батьки залишаються поруч і допоможуть пережити неприємний момент, але це не скасовує встановлених правил.
Ще один прийом — допомогти дитині назвати те, що вона відчуває. Замість того щоб одразу вимагати пояснень, можна запропонувати прості слова для опису її стану: злість, образа, розчарування або сум.
Такий підхід відомий як «назви це, щоб приборкати». Він допомагає дитині поступово вчитися розпізнавати власні емоції та говорити про них. Водночас психологиня застерігає: одна фраза не гарантує, що істерика припиниться миттєво.
Зі старшими дітьми та підлітками варто бути обережнішими з припущеннями про їхні почуття. Замість категоричного «ти злишся» фахівчиня пропонує запитати: «Здається, це тебе розчарувало?» або «Тобі через це ніяково?».
Після такого запитання дитині потрібно дати можливість відповісти, не перебиваючи її. Коли гострі емоції вщухнуть, батьки можуть обговорити те, що сталося, і разом із дитиною пошукати вихід із ситуації.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь