Фізики з Принстонського університету описали теоретичний шлях, який може дозволити наблизити термоядерне запалювання з меншими енергетичними витратами. Результат отримали за допомогою математичного моделювання, без реальних випробувань у реакторі.
Йдеться про стан, за якого плазма сама підтримує необхідну температуру завдяки енергії, що виділяється під час термоядерних реакцій. Досягнення такого режиму залишається одним із головних завдань на шляху до практичної термоядерної енергетики.
Нова модель розширює критерій Лоусона, сформульований ще у 1950-х роках. Він визначає умови, за яких плазма може перейти до режиму термоядерного запалювання.
Дослідники додали до розрахунків одразу кілька факторів, які можуть впливати на роботу майбутнього реактора. Серед них — накопичення гелієвої «золи» після реакцій синтезу, домішки зі стінок реактора, синхротронне випромінювання та відведення тепла з плазми.
Такі процеси вивчалися й раніше, однак цього разу їх об’єднали в одну модель. Це дозволило отримати більш реалістичне уявлення про умови, необхідні для підтримання реакції.
Окремо фізики шукали так зване «сідло Кордея» — траєкторію переходу до термоядерного запалювання, яка потребує найменших енергетичних витрат. Розрахунки показали, що оптимальним може бути спочатку нагрівання плазми, а вже після цього — збільшення її щільності.
Модель також виявила високу чутливість реакції до домішок вольфраму. Навіть невелика його кількість у плазмі може суттєво ускладнити або зірвати досягнення потрібного режиму.
Це важливо, оскільки вольфрам розглядають як матеріал для внутрішніх поверхонь частини майбутніх термоядерних установок завдяки його здатності витримувати дуже високі температури. Водночас потрапляння цього металу в плазму доведеться жорстко контролювати.
Дослідники також виявили, що втрати енергії через випромінювання та відведення тепла можуть відігравати подвійну роль. Вони ускладнюють досягнення запалювання, але водночас здатні допомагати стабілізувати плазму після переходу в потрібний режим.
Автори вважають, що запропонована модель може використовуватися для оцінки досяжності запалювання, стабільності та продуктивності майбутніх термоядерних реакторів. При цьому жодних фізичних експериментів у межах цієї роботи не проводили — висновки поки залишаються теоретичними.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
















Залишити відповідь