Новий рік колись святкували навесні: чому датою свята стало саме 1 січня

Новий рік колись святкували навесні: чому датою свята стало саме 1 січня

Новий рік 2027 українці зустрічатимуть у ніч із четверга на п’ятницю, проти 1 січня. Однак звична дата святкування сформувалася не відразу: протягом століть різні народи починали новий календарний цикл навесні, восени або в дні релігійних свят.

Одні з найдавніших відомих новорічних святкувань відбувалися приблизно 4000 років тому у Вавилоні. Початок нового року там пов’язували з першим молодиком після весняного рівнодення.

Свято називалося Акиту і тривало 11 днів. У цей період вавилоняни влаштовували урочисті церемонії, присвячені богам.

Стародавні єгиптяни пов’язували початок року з розливом Нілу. Від цього природного явища залежали майбутній урожай і добробут населення.

У Стародавньому Римі рік спочатку також починався навесні. Згодом до календаря додали січень і лютий, а закріпити 1 січня як початок року допомогла реформа Юлія Цезаря.

У 46 році до нашої ери римський правитель запровадив новий календар, який отримав назву юліанського. Саме він закріпив традицію починати календарний рік 1 січня.

Назва січня в римському календарі була пов’язана з Янусом — богом початків, завершень і переходів. Його зображували з двома обличчями, одне з яких дивилося в минуле, а друге — у майбутнє.

Однак навіть після календарної реформи європейці протягом століть зустрічали Новий рік у різні дні. У середньовіччі початок року міг припадати на Різдво, Благовіщення або Великдень.

Ситуація змінилася 1582 року, коли Папа Римський Григорій XIII запровадив григоріанський календар. Він точніше враховував тривалість сонячного року та поступово поширився світом.

Сьогодні більшість держав користуються григоріанським календарем, за яким новий рік починається 1 січня. Водночас Китайський Новий рік відзначають наприкінці січня або в лютому, єврейський — восени, а дата ісламського залежить від місячного календаря.

У різних країнах збереглися незвичайні новорічні традиції. Наприклад, в Іспанії опівночі заведено з’їдати 12 виноградин — по одній на кожен місяць наступного року, щоб, за повір’ям, забезпечити собі удачу.

В Італії символом фінансового добробуту вважають сочевицю, зерна якої нагадують маленькі монети. У деяких регіонах країни її подають до святкового столу разом зі свининою.

У Японії в буддійських храмах новорічної ночі дзвонять у дзвони 108 разів. За релігійними віруваннями, кожен удар символізує звільнення від одного з людських бажань або пристрастей.

У Нідерландах традиційною новорічною стравою є оліболлен — обсмажені в олії кульки з тіста. До них часто додають родзинки та інші начинки.

У Шотландії особливого значення надавали першому гостю, який переступав поріг оселі після опівночі. За повір’ями, удачу мав принести темноволосий чоловік із символічними подарунками — хлібом, вугіллям або віскі.

У США однією з найвідоміших традицій стало опускання великої кулі на Таймс-сквер у Нью-Йорку. Вперше така церемонія відбулася 1907 року.

Давнє походження має і звичай давати новорічні обіцянки. Його пов’язують із вавилонянами, які під час святкування Акиту обіцяли богам повернути позичені речі або розрахуватися з боргами, сподіваючись отримати їхню прихильність наступного року.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *